Диплодіоз кукурудзи (Stenocarpella maydis (Berkeley) Sutton)

Однією з найбільш небезпечних хвороб кукурудзи є диплодіоз кукурудзи , який викликається мікроскопічним грибом Diplodia zeae Lev.  Він вражає  стебла,  листя,  іноді й коріння рослини,  але найбільше – зерна і качани. Збудник викликає зниження схожості насіння від 5 до 40%, а заражене зерно може викликати мікотоксикоз при згодовуванні великій рогатій худобі  або вівцям. Шкода також обумовлена щуплістю зерна та поляганням рослин. Втрати врожаю можуть складати до 50%.

Географічне  поширення.

Найбільш поширений диплодіоз саме в США, нерідко від цієї хвороби страждають врожаї кукурудзи в Грузії. Також він поширений  в Америці(Північна Америка: Мексика, США; Центр. Америка і країни Карибського басейну: Гондурас, Коста-Ріка, Сальвадор, Ямайка; Південна Америка: Бразилія, Еквадор) , Європі (Австрія,Італія, Румунія), Азії( Індія, Індонезія, Китай, Непал, Малайзія, Філіппіни), Африці(Бенін, Гана, Гвінея, Ефіопія, Замбія, Зімбабве, Кот-Д'івуар, Малаві, Нігерія, ПАР, Сьєрра-Леоне, Танзанія, Того, Уганда).

    Для України збудник диплодіозу є регульованим шкідливим організмом,  який відсутній в Україні (внесений в список А-1) та був виявлений у Дніпропетровській   та Київській областях в партії кукурудзи із США(по данним на сайті (https://dpss.gov.ua)  Держпродспоживслужби : у квітні 2018 р. та у грудні 2019 р. відповідно).

Ознаки пошкодження.

Головний господар – кукурудза (Zea mays); St.maydis Sutton може також уражувати рослини роду бамбук (Bambusa).

Диплодіоз кукурудзи може вражати культуру протягом усього періоду вегетації, проте найбільш сприйнятливі до патогену рослини в період молочної і воскової стиглості. Перші ознаки можуть з’явитися на сходах:рослини відстають в рості,на стеблах біля основи помітне побуріння. При сильному ураженні рослини можуть загинути.

Уражуються стебла, листкові піхви, листки, але частіше качани (рис.1). На стеблах, переважно на нижніх міжвузлях, біля вузлів  з'являється побуріння, потім розм'якшуються тканини, і стебло ламається. 

Рис .1 Заражений качан                                                 

Овальні плями зустрічаються поодиноко або зливаються. Довжина їх становить 1-10 см. Вони мають блідий кремово-коричневий центр і менш чітку облямівку. Таке зараження часто асоціюється з зараженням, що викликає гниття стебел. Листки стають сухими, в’януть і здаються сірувато-зеленими (рис.2 ). Такі симптоми нагадують пошкодження,викликані морозами. Зелений колір міжвузлів тускніє. Міжвузля стають крихкими, набувають коричневого або солом’яного кольору. Серцевина розкладається,її колір змінюється, і лише судинні пучки залишаються непошкодженими. Поблизу вузлів можна побачити темні субепідермальні пікніди у вигляді грон. На поверхні також можна побачити білий міцелій гриба (рис.3) .

Рис.2  Листя, пошкоджене грибом S.maydis

Рис. 3 Пошкоджені стебла  та качан грибом S.maydis 

Загибель качанів та їх пошкодження починається з основи початку й просувається  вгору. Це відбувається за 2 тижні після викидання приймочкових стовпчиків. Весь качан стає сірувато-коричневим,щуплим,легким,може повністю згнивати (рис.3) . Раннє зараження призводить до появи вицвівших  або солом’яних за кольором листових обгорток. Чорні пікніди можуть бути розкидані по листовій обгортці, прицвітниках і по бокам зерен. Качани, що заражуються пізніше,не мають зовнішніх ознак захворювання, але якщо їх розломити й видалити зерна, то можна помітити білу плісняву.

Морфологія.

Пікніди  є характерною рисою для диплодіозу. При гельмінтоспоріозі та фузаріозі також виникають плями на листках, але пікніди ніколи не утворюються.

Самі пікніди, в яких містяться пікноспори, округлої, злегка грушоподібної або сплющеної форми,діаметром 100-300 мкм, товстостінні ,темні, на вершині мають округлу виступаючу папілу, яка  відкривається порою діаметром 30-40 мкм.Вони  можуть бути поверхневі або занурені в тканину рослини. Пікноспори зазвичай двоклітинні, темно-коричневі еліпсоїдальні або циліндричні, прямі чи злегка зігнуті, з тупими кінцями. Конідії прямі або дещо викревлені,зрідка неправильної форми з однією перегородкою, гладкостінні, світло-коричневі, з округлими або усіченими кінцями (рис.4). Вони відносно великі - 5-8*15-34 мкм.

  Рис.4 Конідії гриба  S.maydis 

Шляхи розповсюдження.

Збудник диплодіозу( S.maydis )зберігається в грунті, на рослинних рештках до трьох –чотирьох  років. Поширення диплодіозу кукурудзи з одних країн в інші відбувається зараженим насінням кукурудзи. Також розповсюдження хвороби (локально) відбувається з грунтом, рослинними рештками кукурудзи, вітром, дощовими краплинами, комахами.

Фітосанітарні  заходи.
Згідно з міжнародними фітосанітарними стандартами ЄОЗР, насіння кукурудзи із країн, в яких виявлено вогнища карантинних збудників, має бути отримано від культури, визнаної вільною від патогенів протягом сезону вегетації. Для своєчасного виявлення патогенів, посіви кукурудзи протягом вегетації треба тричі обстежити – у фазі сходів (3-4 листочки), у період викидання волоті  та за два тижні до збирання врожаю. На полях із сильним ступенем ураження всі рослини скошують і спалюють, грунт і техніку дезинфікують. При слабкому ушкодженні рослини скошують і використовують в господарстві на силос і фураж.

Основними обмежувальними заходами поширення цієї хвороби є :

• дотримання сівозмін ;
• вирощування сортів і гібридів кукурудзи, які мають підвищену стійкість до диплодіозу;
• боротьба з хворобами в період вегетації рослин;
• дотримання вимог вологості до качанів,що закладаються на зберігання;
• своєчасний збір врожаю.

                                                      ДУ «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія»

                                                              Провідний фахівець Колеснікова А. І.