Нематоди - шкідники цибулі та часнику

23/07/2020 - 14:00

Нематоди - шкідники цибулі та часнику

 

Серед найпоширеніших шкідників, що завдають найбільшої шкоди цибулі та часнику особливе місце займають стеблові нематоди. Стеблові нематоди Ditylenchus dipsaci (стеблова нематода) та Ditylenchus destructor (стеблова нематода картоплі) не лише знижують урожайність культури, але й погіршують її товарні та насіннєві якості, впливають на біохімічні процеси, які виникають з моменту початку живлення нематод.

За даними ЕОКЗР D. dipsaci та D. destructor розповсюджені в наступних регіонах: Європа, Азія, Африка, Північна Америка, Південна Америка і Океанія. Мають широкий ареал розповсюдження в зоні Полісся України.

Ditylenchus destructor та Ditylenchus dipsaci відносяться до класу Nematoda ряду Tylenchida родини Angunidae.

Встановлено, що D. dipsaci та D. destructor уражують як культурні рослини, так і бур'яни, спричиняючи при цьому захворювання дитиленхоз. Окрім цибулі та часнику нематоди можна виявити на рослинах таких родів, як картопля, морква, горох, квасоля, кукурудза, полуниця.

    

 

D. dipsaci перш за все викликає захворювання надземних частин рослин (стебло, листя, квітки), але також уражує цибулини, бульби й кореневища. Ознаки ураження часнику й цибулі D. dipsaci: карликовість рослин, деформація пагонів та листків, укорочення й потовщення стебла, некротизація й подальше загнивання шийки стебла, коренів, цибулин. Цибулина стає крихкою, денце трухлявіє і відпадає, а цибулина повністю руйнується. При сильному ураженні головки часнику стають пухкими, слабо пов’язаними між собою, біля основи сухих лусок зубків спостерігається пожовтіння.

 

Одним з найхарактерніших симптомів ураження D. dipsaci є утворення так званого «нематодного войлоку» на поверхні заражених частин рослин під час зберігання. «Войлок» сіруватого кольору, дуже схожий на цвіль.

Якщо рослинна тканина починає висихати, нематоди збираються в клубок, впадаючи в криптобіотичний стан, таким чином, нематоди знаходяться в стадії спокою, в очікуванні більш сприятливих умов для подальшого зростання і розвитку.

На відміну від D. dipsaci, D. destructor уражує виключно підземні частини рослин, викликає зміну кольору і гниль тканин рослин. Іноді ураження зазнають надземні органи рослин. Зовнішні ознаки захворювання: укорочення, потовщення й розгалуження стебла, пожовтіння і хлоротичність листків. Однак найчастіше ознаки ураження на надземних частинах рослин не виявляються. Про присутність Ditylenchus destructor також свідчать кільця бурого кольору, які можна побачити на поперечному розрізі цибулин.

 

Нематоди харчуються, проходять повний цикл розвитку і розмножуються виключно в тканинах рослини-господаря. Тіло нематод веретеноподібне, звужене з кінців, розмір D. dipsaci 1,0-1,3 мм, D. destructor -  0,8-1,4 мм, на голові знаходиться ротова порожнина, ротовий апарат містить стилет, яким нематоди проколюють тканини рослин і висмоктують сік.

  

Нематоди в тканині заражених рослин відкладають яйця, з яких потім виходять личинки першого віку, продовжуючи безперервно розвиватися і вподальшому перетворюються на дорослих особин. Личинки живляться, як і дорослі нематоди, соком рослин. Покоління нематод з’являються один за одним до тих пір, поки уражена рослина не загине. Швидкість розвитку однієї генерації стеблової нематоди триває 10-11 днів при 18º,  стеблової нематоди картоплі триває від 15 до 45 діб в залежності від умов навколишнього середовища. За вегетаційний період розвивається 4-6 поколінь. Нематоди зимують в цибулинах та сухих лусочках, або у ґрунті. У сухих, уражених цибулинах часнику личинки нематоди можуть зберігатися до 4-5 років. У ґрунті, при відсутності рослини-господаря - до 18 місяців. Потрапляючи у вологе середовище, личинки, які були в стані спокою, переходять до активного життя. З ґрунту після сівби і садіння часнику або цибулі вони проникають в тканини рослин через денце і листя.

Розмноженню нематоди сприяє дощова погода і підвищена вологість. Зі збільшенням чисельності нематод хвороба стрімко прогресує. У той час як відмерлі клітини рослин заселяються іншими мікроорганізмами і загнивають, личинки нематод мігрують на здорові ділянки тієї ж рослини або в ґрунт, поступово інфікуючи все нові і нові рослини.

Основним джерелом поширення нематод є ґрунт та садивний матеріал. Крім того, місцем тимчасового перебування нематод можуть бути такі культурні рослини, як петрушка, пастернак, томати, картоплю, горох, овес, а також деякі дикорослі види і бур’яни. Розселяються нематоди шляхом пересування в ґрунт або з ґрунтом, знаряддями праці та рослинами, переносяться людиною з одного поля на інше.

На думку багатьох дослідників багаторічне вирощування рослин-господарів на одному й тому ж самому земельному масиві створює сприятливі умови для зростання популяцій фітонематод, а тому лише науково обґрунтована сівозміна може зменшити кількість фітонематод в грунті. Сівозміна як засіб управління шкідливими організмами не потребує прямих матеріальних витрат, але має перевагу перед нематоцидами в екологічному аспекті.

Перед посівом культур на заражених ділянках рекомендують висівати ловецькі рослини, за допомогою яких можна зменшити кількість нематод.

Слід підкреслити, що на ступінь розвитку хвороби має безпосередній вплив і стан рослин. Їх імунні властивості можна підвищити з допомогою підживлень. Доведено, що при внесенні азотних добрив в рослинах підвищується вміст аміаку, токсичного для стеблової нематоди.

Отже, ураженість цибулі та часнику нематодами роду Ditylenchus залишається занадто високою в Україні і в теперішній час.

Для профілактики захворювання необхідно проводити огляд  протягом всієї вегетації та під час зберігання врожаю для своєчасного виявлення і вибракування хворих рослин. Потрібно обов’язково перевіряти посівний матеріал перед садінням, виділяти вогнища стеблової нематоди безпосередньо в полі, ретельно перебирати та просушувати врожай перед закладанням його в сховище, періодично видаляти уражені цибулини під час зберігання, проводити дезінфекцію сільськогосподарських знарядь, тари та сховищ 4% розчином формаліну.

 

 

                                                ДУ «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія»

                                            Провідний фахівець відділу фітосанітарного аналізу

                                                                                                   Закернична І.В.