Бактеріальні захворювання картоплі

02/12/2019 - 14:56

Бактеріальні захворювання картоплі.

Картопля є важливою сільськогосподарською культурою України.  За даними Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України очікуване валове виробництво картоплі в поточному році становитиме 20,3 млн тонн, що робить Україну  одним з найбільших постачальників картоплі на зовнішній ринок. У зв’язку з цим стає необхідність постійного контролю врожаю та посівного матеріалу на наявність збудників бактеріальних хвороб.

Бура гниль картоплі – Ralstonia solanacearum (Smith) Yabuuchi et al.

Вперше інформація про бактеріальне в’янення, викликане бактерією
Ralstonia solanacearum з’явилась наприкінці XIX століття на півдні США та у Південній Америці, де спостерігалось ураження картоплі, томатів та листків тютюну. Бактерію було описано у 1896 році американським вченим Ервіном Смітом.

Розповсюдження.

R. solanacearum має 5 рас, що визначають територію їх поширення та оптимальні кліматичні умови:

Раса 1 – поширена в тропічних районах по всьому світі, завдає шкоди тютюну і багатьом пасльоновим культурам. Оптимальна температура для розвитку і розмноження  +35°С  (аналогічно для рас 2, 4, 5).

Раса 2 – поширена в тропічних регіонах Південної Америки та на Філіппінах і завдає шкоди банановим рослинам.

Раса 3 – поширена на великих висотах в тропіках, а також в субтропічних і помірних поясах та завдає шкоди  картоплі, томатам, баклажанам і перцю. Ця раса має нижчу оптимальну температуру росту (+27°) . В регіоні ЄОКЗР існує і може поширюватися саме ця раса. Це основна раса, що описана у цій статті.

Раси 4 і 5 завдають шкоди рослинам імбиру і шовковиці відповідно.

Організм R. solanacearum включено до списку А1 (карантинні організми, відсутні в Україні).

Симптоми хвороби

Зовнішньою ознакою прояву хвороби є швидке в’янення листя і стебел. Ще на початку хвороби спостерігається в’янення частини стебла з втратою тургору вдень та з відновленням його вночі.  Рослини стають жовтими, з часом темніють,  а потім гинуть. При надрізі стебла виділяється біла слизова маса бактерій.

 

 

 

 

 

 

 

При зануренні зрізаного стебла у воду можна спостерігати просочення слизу у вигляді ниток. Такі «нитки» не утворюються більш ніякими патогенами картоплі, тож такий тест можна використовувати для попередньої діагностики.

Із ураженого стебла фітопатогенні бактерії проникають в столони і судини бульб. При ранньому інфікуванні бульби не утворюються або мають дуже малий розмір, а при пізнішому – хвороба може протікати без симптомів і проявлятися лише на наступний рік.  Розріз ураженої бульби має коричневий колір і  зрештою відбувається некроз судинного кільця та навколишніх тканин. Через декілька хвилин після розрізу на поверхні бульби може з’явитися кремоподібний ексудат. Також спостерігається налипання ґрунту на вічка.

 

 

 

 

 

 

 

Способи перенесення і розповсюдження

Природне розповсюдження R. solanacearum повільне і відбувається на обмежені відстані. Лише раса 2, що уражує банани, переноситься комахами і має високі потенційні можливості для природного розповсюдження.

Джерелом інфекції збудника є ґрунт, уражені рослинні рештки і насіннєві бульби. Бактерія може тривалий час зберігатися у воді та за її допомогою переноситися від поля до поля. Переважна більшість міжнародного розповсюдження зумовлена перевезенням насіннєвої картоплі.

Засоби обмеження і поширення

Боротьба із бактеріальним в’яненням дуже важка. Хімічні препарати, ґрунтова фумігація та застосування антибіотиків не дає позитивних результатів. Існують стійкі сорти картоплі, але розмаїття рас і ліній патогенна ускладнює їх використання у різних географічних широтах.

Кільцева гниль картоплі – Clavibacter michiganensis subsp. sepedonicus

Вперше хвороба описана в Північній Європі і поширена в холодних північних широтах. Збудник хвороби входить до переліку регульованих некарантинних організмів, наявність якого в насіннєвому та садивному матеріалі справляє економічно неприйнятний вплив на очікуване використання цих рослин і внаслідок чого підлягає регулюванню.

Симптоми хвороби

Симптоми хвороби майже не відрізняються від бурої гнилі. Інфіковані судинні провідні пучки руйнуються, бактерії потрапляють в суміжні кортикальні тканини, які потім гниють.

Бульба уражується через столони. Початкову стадію хвороби виявляють, розрізуючи бульби поблизу основи столона. Наявність склоподібної кремово-жовтої зони навколо судинних тканин столона вказує на зараженість.

У разі сильного розвитку хвороби навколо усіх судинних тканин утворюється зона жовтуватого чи світло-коричневого кольору. На останній стадії розвитку хвороби судинне кільце і зона зі зміненим забарвленням стають м’якими. При стисканні тканини вище судинного кільця легко виділяться кремоподібна маса без запаху. На цій стадії можуть проявитися і зовнішні ознаки, такі як червоні або коричневі плями навколо вічок.

Способи розповсюдження

Після висаджування уражених бульб бактерії швидко розмножуються і через судини проникають у стебла та черешки, а звідти – в корені і дозрілі дочірні бульби. Використання дочірніх бульб для посіву може привести до подальшого поширення хвороби. Бактерії не здатні зимувати у ґрунті, але інфекція може зберігатися в мішках з картоплею, машинах, обладнанні, а також на рослинах, що виросли самосівом на уражених полях.

Заходи для обмеження поширення

Методів хімічного та біологічного захисту проти збудника не розроблено. Основним способом є вирощування вільного від зараження насіннєвого матеріалу.

Профілактика бактеріального зараження

  1. Використовувати незаражений матеріал для розмноження (насіння, живці, бульби).
  2. Дезінфікувати ножі та інструменти для різання.
  3. Не використовувати розрізану картоплю для розмноження, оскільки при розрізанні бульб ймовірність зараження суттєво збільшується.
  4. Не використовувати поля після зараження впродовж п’яти років.

Фітосанітарні заходи

  1. Забороняється  ввезення ураженого садивного матеріалу.
  2. Фітосанітарна експертиза рослинного матеріалу.

ДУ «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія»

Провідний фахівець  Твердохліб В. С.