Гірча́к повзу́чий (гірчак рожевий, гірчак звичайний; лат. Acroptilon repens L., народні назви: Блаваж-гірчак, струч) — корінний житель Середньої Азії, звідки завдяки торгівельним відносинам він поширився майже на всіх континентах світу, крім Африки.
Гірчак повзучий — є карантинним бур’яном та відноситься до списку А2 обмежено-поширених в Україні шкідливих організмів. Найзлісніший і важковикорінюваний бур’ян серед коренепаросткових. Він засмічує посіви сільськогосподарських культур, сади, виноградники, луки, пасовища. Доволі часто росте вздовж грунтових, шосейних доріг, залізничних колій, по берегах зрошувальних каналів.
Гірчак повзучий (рожевий) — багаторічна коренепаросткова рослина, для якої характерна масивна коренева система, що складається з головного вертикального кореня та горизонтальних коренів, які відходять від нього. Головний, стрижневий, корінь може проникати на глибину 6–10 м, від нього відходять численні бічні горизонтальні корінці, з яких утворюються нові стебла. На одній рослині гірчака може утворитися близько 23000 шт. насінин.
Бур’ян надзвичайно шкодочинний. За сильного засмічення повністю витісняє інші рослини та відчутно (на 50–70%) або зовсім знищує врожай польових культур. Причина загибелі сільськогосподарських рослин — сильне висушування і виснаження грунту гірчаком, який засвоює в 2–5 разів більше поживних речовин і вологи з грунту, ніж культури рослини. Висока шкодочинність бур’яну зумовлена також алелопатією - негативним впливом на культурні рослини токсинів, що виділяє його коренева система.
Гірчак повзучий належить до отруйних рослин, вегетативна частина яких небезпечна для багатьох тварин, особливо для коней. Навіть невеликі домішки рослин бур’яну в зерні, зеленій масі, сіні чи соломі значно знижують якість продукції.
Головним із фітосанітарних заходів, що спрямовані на недопущення поширення гірчака повзучого, є заборона завезення насіння бур’яну у вільні від нього області та райони України з насінням сільськогосподарських культур.
Агротехнічними заходами насамперед є багаторазові підрізання кореневої системи, які потрібно проводити вчасно та якісно впродовж кількох років, що сприяє поступовому відмиранню коренів. На дуже засмічених гірчаком повзучим землях доволі ефективним буде поєднання чорного пару з культурами суцільного висіву (монокультури): жито, овес, ячмінь, кукурудза, люцерна, які пригнічують бур’ян розвиненою зеленою масою. Чорний пар повинен займати не менше 20–25% площі, що обробляється. Особливе значення на засмічених гірчаком площах має лущення стерні відразу після збирання будь-якої культури, незалежно від того, як надалі використовуватимуть поле. Під час догляду за парами потрібно проводити систематичні культивації у міру появи поодиноких сходів — розеток гірчака. Затримка з культивацією навіть на кілька днів відчутно знижує ефективність пару в боротьбі з гірчаком повзучим.
Значного пригнічення гірчака повзучого в найкоротші терміни можна досягти лише поєднанням агротехнічних заходів із застосуванням сучасних гербіцидів, у відповідності до «Переліку дозволених до використання пестицидів та агрохімікатів».
Провідний фахівець
відділу фітосанітарного аналізу
ДУ«Одеська обласна фітосанітарна лабораторія»
Медведенко Г.Ю.