Індійська сажка пшениці

17/06/2021 - 12:55

Індійська сажка пшениці (Tilletia indica Mitra)

Одним із найнебезпечніших захворювань для посівів пшениці є індійська сажка пшениці, збудником якої є гриб Tilletia indica Mitra. Згідно переліку регульованих шкідливих організмів, захворювання включене до списку А-1: Карантинні організми, відсутні в Україні. Головними рослинами-господарями T. indica є пшениця, тритикале, жито, при штучному зараженні різною мірою пошкоджувались деякі види з родів Aegilops, Bromus, Lolium і Oryziopsis. Втрати врожаю можуть досягати до 30%. 

Походження та ареал розповсюдження

Перші відомості про нове сажкове захворювання пшениці надійшло з пакистанської провінції Фейсалабад у 1909 році. Пізніше патоген поширився в північних та центральних штатах Індії. У 1972 році хворобу було зафіксовано в Мексиці.

В даний час поширена в країнах Азії, Афганістані, Іраку, Непалі, Пакистані, а також в США, Мексиці, та Бразилії.  В Україні хвороба не зареєстрована.

Ознаки пошкодження

Симптоми захворювання найчастіше проявляються у період цвітіння, коли відбуваються зміни температури і вологості повітря. Характерною ознакою індійської сажки  є те, що уражуються лише окремі зав'язі а не уся рослина (рис. 1). Такі зав'язі не збільшуються в об'ємі, але замість зерна в них утворюється чорна маса теліоспор із запахом гнилої риби. Уражується тільки 1-5 колосків у колосі, що є відміною від ураження твердою сажкою, де руйнується вся тканина зерна. При сильному ураженні колоскові лусочки розходяться і відпадають, а уражені зерна оголюються, згодом падають і залишаються в ґрунті (рис. 2).

Всі сажкові гриби проникають в рослину на ранніх стадіях розвитку колоса, до моменту його дозрівання.

У польових умовах, цю хворобу можна виявити тільки при дозріванні пшениці, коли колоски розкриваються і зерна, уражені сажкою, стають помітними. У фазі молочної стиглості можна побачити, що зерно при роздавлюванні видає характерний запах оселедцевого розсолу. Більше ніяких симптомів немає і вже при дозріванні, коли колос повністю стиглий, він починає руйнуватися. Уражені рослини можуть бути карликовими.

Рис. 1.                                            Рис. 2.

Морфолого-біологічні ознаки

Зрілі теліоспори мають червонувато-коричневий або темно-коричневий майже чорний колір. Кулясті або овальні, з товстою сітчастою оболонкою, обмеженою тонкою безбарвною желатиновою мембраною. Незрілі теліоспори мають гладеньку світло-коричневу оболонку, яка зникає в процесі їхнього дозрівання, кулястої або краплеподібної форми, жовтуватого кольору, можуть бути безбарвні. Розмір спор від 22-47 мкм до 55 мкм.  Інколи на кінці мають ниткоподібний придаток (апікулюс). Екзоспорій складається з товстих усічених щільних виступів заввишки 1,4-4,9 мкм. Недозрілі спори менших розмірів з гладенькою світло-коричневою оболонкою, яка зникає при достиганні (Рис. 3).

Теліоспори проростають після періоду спокою (5-6 міяців) і хвороба в перший рік може не проявитися. Спори зберігають життєздатність у ґрунті більше 4 років.

Спори проростають утворюючи товсту базидію, яка має багато (32-128) подовжених, трохи зігнутих базидіоспор або ниткоподібний проміцелій (довжиною 10-200 мкм). На поверхні проміцелію формується велика кількість одно-, двоклітинних споридій. Іноді з первинних споридій утворюються вторинні одноклітинні споридії. Від споридій і базидіоспор відбувається ураження рослин під час цвітіння. Оптимальними умовами для ураження колосу в період цвітіння є температури від 8 до 23°C, висока вологість повітря (понад 70%), чергування короткочасних дощів та хмарної погоди (Рис. 4).

Найсильніше індійською сажкою уражується пшениця на поливних полях  та коли утворення генеративних органів пшениці збігається з періодом сильних дощів. Ураження спостерігається тільки на початку оголення колоса, на  пізніших фазах розвитку квітки гриб не здатний викликати ураження. 

                          Рис. 3                                                   Рис. 4.

Шляхи розповсюдження

Зазвичай, поширення відбувається з зараженим насінням. Також теліоспори можуть переноситися вітром на великі відстані. Їхня життєздатність зберігається при проходженні через систему травлення різних тварин, вірогідно збудник може передаватись через внесення гною на поля з ферм. Дифузного поширення грибниці у рослинах не виявлено.

Фітосанітарні заходи:

  • забороняється ввезення ураженого насіннєвого матеріалу;
  • фітосанітарна  експертиза насіння пшениці;
  • карантинний нагляд;
  • дотримання сівозміни.    

ДУ «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія»

Провідний фахівець відділу фітосанітарного аналізу

Калашникова І. В.