Puccinia horiana P.Hennings - Біла іржа хризантем
Збудник хвороби Puccinia horiana P.Hennings внесений до списку карантинних організмів, відсутніх в Україні А-1 згідно Переліку регульованих шкідливих организмів.
Основним живителем є хризантема великоквіткова (Dendranthema grandioflorum). Особливо уражуються сорти, які культивуються садівниками та широко вирощуються в теплицях.
Збудник білої іржі Puccinia horiana P.Hennings є високоспеціалізованим паразитом. На противагу іншим видам іржастих грибів він не має проміжного господаря.
У країнах, що займаються промисловим вирощуванням хризантем, біла іржа є небезпечним захворюванням, яке при сильному розвитку може знищити до 80 -100% врожаю квітів в теплицях.
Походження Puccinia horiana P.Hennings – Японія, звідки вона поширилася в інші країни.
Розповсюдження:
- Країни Європи: Франція, Австрія, Бельгія, Нідерланди, Росія та інші
- Азія: Китай, Японія, Малайзія та інші
- Африка: Туніс, Марокко, ПАР
- Північна та Південна Америка: США, Мексика, Аргентина та інші
- Австралія і Океанія: Австралія і Нова Зеландія.
В Україні вперше виявлена біла іржа хризантем в господарстві Біляївського району Одеської області в 2010 р.
Ознаки пошкодження
Уражаються частіше листя (особливо зростаючі молоді тканини), рідше стебла і квітки. На листках з'являються спочатку невеликі світло-зелені або блідо-жовті плями, які утворюються як на верхньому, так і на нижньому боці. Згодом плями збільшуються і стають яскраво-жовтими, а їх центр набуває коричневого кольору і вдавлюється всередину. На нижньому боці листа (на цих плямах) розвивається спороношення гриба – пустули з телейтоспорами.
Уражені ділянки можуть збільшуватися в розмірах до двох сантиметрів у діаметрі і стають світло-коричневими. При слабкому ураженні - поодинокі пустули розміром до 5 мм, при сильному ураженні – на ураженому листку сотні дрібних пустул. Сильно уражені листя, як правило, передчасно відмирають, і рослини виглядають як обпалені.
Хворе листя часто закручується донизу. На квітках, прицвітниках і стеблах іноді спостерігається зараження у вигляді некротичної крапчастості з випадковими пустулами, якщо рослини сильно уражені.
Морфологія
Ураження відбувається базидіоспорами, які розвиваються з телейтоспор. Для проростання необхідна висока відносна вологість та температура від +4 до +36 ̊ С. Телейтопустули розташовані частіше з нижнього боку листка, рідше з верхнього боку. Вони від рожево-світло-коричневого до білого забарвлення, діаметром в частіше 2-4 мм.
Телейстоспори проростають, утворюючи мікроскопічні трубки, у яких знаходяться 4 базідіоспори, які в свою чергу розсіюються в повітрі з краплинами води чи повітряними потоками. Базідіоспори, які потрапили на рослинні тканини, відразу починають проростати. Для цього достатньо двох годин сприятливих умов.
Телейтоспори на ніжках до 45 мкм завдовжки, світло-жовтого кольору. За формою вони від видовжених до видовжено булавоподібних, 30-45х13-17 мкм, з тонкими стінками завтовшки 1-2 мкм, верхівки товстіші, 4-9 мкм. Базідіоспори склоподібні, дещо викривлені. За формою вони від широко еліпсоїдних до веретеноподібних, 7-14х5-9 мкм.
Шляхи розповсюдження
Хвороба швидко розповсюджується при перевезені інфікованих рослин, живців, тепличних або кімнатних хризантем у горщиках, зрізами квітів, ураженим корінням, рослинними рештками. Збудник може зберігатися у ґрунті та заражати нові насадження. З уражених рослин на здорові інфекція передається вітром, дощем, комахами, а також інструментом, який використовують під час обробки культури, одягом та взуттям. Швидкому поширенню захворювання сприяє загущення насаджень. На забруднених об’єктах інфекція може зберігатися до 8 тижнів.
Заходи щодо захисту рослин
Заходи боротьби включають заборону ввезення посадкового матеріалу, зрізів квітів, які не пройшли фітосанітарний контроль.
У разі виявлення хвороби в господарстві запроваджується карантинний режим і проводять заходи щодо локалізації та ліквідації вогнища: забороняється заготівля і реалізація живців хризантем, уражені рослини видаляють і спалюють.
З агротехнічних заходів найбільшу значимість мають: знезараження ґрунту і посадкового матеріалу, знищення рослинних залишків, регулювання поливів і вентиляції теплиць, уникнення загущеності рослин. Найбільш надійним способом запобігання поширенню хвороби є вирощування стійких сортів хризантем.
ДУ «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія»
Провідний фахівець Місержи Т.Д.