Бактеріальні захворювання картоплі.
Картопля є важливою сільськогосподарською культурою України. За даними Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України очікуване валове виробництво картоплі в поточному році становитиме 20,3 млн тонн, що робить Україну одним з найбільших постачальників картоплі на зовнішній ринок. У зв’язку з цим стає необхідність постійного контролю врожаю та посівного матеріалу на наявність збудників бактеріальних хвороб.
Бура гниль картоплі – Ralstonia solanacearum (Smith) Yabuuchi et al.
Вперше інформація про бактеріальне в’янення, викликане бактерією
Ralstonia solanacearum з’явилась наприкінці XIX століття на півдні США та у Південній Америці, де спостерігалось ураження картоплі, томатів та листків тютюну. Бактерію було описано у 1896 році американським вченим Ервіном Смітом.
Розповсюдження.
R. solanacearum має 5 рас, що визначають територію їх поширення та оптимальні кліматичні умови:
Раса 1 – поширена в тропічних районах по всьому світі, завдає шкоди тютюну і багатьом пасльоновим культурам. Оптимальна температура для розвитку і розмноження +35°С (аналогічно для рас 2, 4, 5).
Раса 2 – поширена в тропічних регіонах Південної Америки та на Філіппінах і завдає шкоди банановим рослинам.
Раса 3 – поширена на великих висотах в тропіках, а також в субтропічних і помірних поясах та завдає шкоди картоплі, томатам, баклажанам і перцю. Ця раса має нижчу оптимальну температуру росту (+27°) . В регіоні ЄОКЗР існує і може поширюватися саме ця раса. Це основна раса, що описана у цій статті.
Раси 4 і 5 завдають шкоди рослинам імбиру і шовковиці відповідно.
Організм R. solanacearum включено до списку А1 (карантинні організми, відсутні в Україні).
Симптоми хвороби
Зовнішньою ознакою прояву хвороби є швидке в’янення листя і стебел. Ще на початку хвороби спостерігається в’янення частини стебла з втратою тургору вдень та з відновленням його вночі. Рослини стають жовтими, з часом темніють, а потім гинуть. При надрізі стебла виділяється біла слизова маса бактерій.
При зануренні зрізаного стебла у воду можна спостерігати просочення слизу у вигляді ниток. Такі «нитки» не утворюються більш ніякими патогенами картоплі, тож такий тест можна використовувати для попередньої діагностики.
Із ураженого стебла фітопатогенні бактерії проникають в столони і судини бульб. При ранньому інфікуванні бульби не утворюються або мають дуже малий розмір, а при пізнішому – хвороба може протікати без симптомів і проявлятися лише на наступний рік. Розріз ураженої бульби має коричневий колір і зрештою відбувається некроз судинного кільця та навколишніх тканин. Через декілька хвилин після розрізу на поверхні бульби може з’явитися кремоподібний ексудат. Також спостерігається налипання ґрунту на вічка.
Способи перенесення і розповсюдження
Природне розповсюдження R. solanacearum повільне і відбувається на обмежені відстані. Лише раса 2, що уражує банани, переноситься комахами і має високі потенційні можливості для природного розповсюдження.
Джерелом інфекції збудника є ґрунт, уражені рослинні рештки і насіннєві бульби. Бактерія може тривалий час зберігатися у воді та за її допомогою переноситися від поля до поля. Переважна більшість міжнародного розповсюдження зумовлена перевезенням насіннєвої картоплі.
Засоби обмеження і поширення
Боротьба із бактеріальним в’яненням дуже важка. Хімічні препарати, ґрунтова фумігація та застосування антибіотиків не дає позитивних результатів. Існують стійкі сорти картоплі, але розмаїття рас і ліній патогенна ускладнює їх використання у різних географічних широтах.
Кільцева гниль картоплі – Clavibacter michiganensis subsp. sepedonicus
Вперше хвороба описана в Північній Європі і поширена в холодних північних широтах. Збудник хвороби входить до переліку регульованих некарантинних організмів, наявність якого в насіннєвому та садивному матеріалі справляє економічно неприйнятний вплив на очікуване використання цих рослин і внаслідок чого підлягає регулюванню.
Симптоми хвороби
Симптоми хвороби майже не відрізняються від бурої гнилі. Інфіковані судинні провідні пучки руйнуються, бактерії потрапляють в суміжні кортикальні тканини, які потім гниють.
Бульба уражується через столони. Початкову стадію хвороби виявляють, розрізуючи бульби поблизу основи столона. Наявність склоподібної кремово-жовтої зони навколо судинних тканин столона вказує на зараженість.
У разі сильного розвитку хвороби навколо усіх судинних тканин утворюється зона жовтуватого чи світло-коричневого кольору. На останній стадії розвитку хвороби судинне кільце і зона зі зміненим забарвленням стають м’якими. При стисканні тканини вище судинного кільця легко виділяться кремоподібна маса без запаху. На цій стадії можуть проявитися і зовнішні ознаки, такі як червоні або коричневі плями навколо вічок.
Способи розповсюдження
Після висаджування уражених бульб бактерії швидко розмножуються і через судини проникають у стебла та черешки, а звідти – в корені і дозрілі дочірні бульби. Використання дочірніх бульб для посіву може привести до подальшого поширення хвороби. Бактерії не здатні зимувати у ґрунті, але інфекція може зберігатися в мішках з картоплею, машинах, обладнанні, а також на рослинах, що виросли самосівом на уражених полях.
Заходи для обмеження поширення
Методів хімічного та біологічного захисту проти збудника не розроблено. Основним способом є вирощування вільного від зараження насіннєвого матеріалу.
Профілактика бактеріального зараження
- Використовувати незаражений матеріал для розмноження (насіння, живці, бульби).
- Дезінфікувати ножі та інструменти для різання.
- Не використовувати розрізану картоплю для розмноження, оскільки при розрізанні бульб ймовірність зараження суттєво збільшується.
- Не використовувати поля після зараження впродовж п’яти років.
Фітосанітарні заходи
- Забороняється ввезення ураженого садивного матеріалу.
- Фітосанітарна експертиза рослинного матеріалу.
ДУ «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія»
Провідний фахівець Твердохліб В. С.