Повитиця хмельовидна – Сuscuta lupuliformis Krocker

Паразитує  на  деревах і кущах, найчастіше на вербах, тополях, вільхах а також на культурних породах.

Повитиця хмельовидна - однорічна рослина – паразит. Вона немає ні коренів, ні справжніх листків, живе за рахунок інших рослин.

Сходи повитиці  хмельовидної з’являються в травні, коли добре прогріється повітря і грунт. Проростки роблять кругові рухи проти годинникової стрілки, поки не обплетуть кількома витками зелену рослину, прикріплюються до неї за допомогою присосок (гаусторій). Пізніше повитиця утворює численні пагони, якими обплітає стовбури дерев і стебла чагарників, присмоктується до них, продовжує швидко зростати вгору. Тонкі гілки дерев і чагарників (діаметром до 1,5 см) обкручені повитицею засихають. При сильному ураженні можлива повна загибель молодих дерев і чагарників.

Стебла шнуровидні, жовтуваті або червонуваті, гладенькі або злегка бородавчасті. Суцвіття китицевидне. Квітки рожевуваті або майже білі, часто з червоними крапками, сидячі або на коротких ніжках.

Насіння округло-яйцевидні, з носиком, від світлих до темно-коричневих, матові, до 3,0-3,8 мм завдовжки. Насіннєвий рубчик світлий, вузький, довгий, косо розташований під уступом в центрі .

Цвіте в липні, плодоносить у серпні. Розмножується повитиця насінням і відрізками стебла, які дуже добре приживаються. Одна рослина може дати до 30 тис. насінин, які зберігають схожість протягом багатьох років.

Повитиця хмельовидна  завдає величезної шкоди сільському господарству, особливо в районах зрошуваного землеробства, де велика кількість тепла і систематичні поливи сприяють проростанню насіння і інтенсивному росту упродовж 7 - 8 місяців протягом року. Уражені повитицею рослини спочатку відстають у рості, потім жовтіють і гинуть. Ягідники і плодові дерева, уражені повитицею, не плодоносять частково або повністю засихають.

Необхідно боротися з проникненням повитиці на незасміченні землі. При виявлені - негайно знищити (скосити, зібрати у закриту тару, винести з поля і спалити), недопустити цвітіння і утворення насіння. В місцях засміченності висівати багаторічні злакові трави – кострицю лучну, тимофіївку, райграс, тонконіг, бромус. Проводити оранку, боронування, культивацію, зачистку, хімічну обробку.

Боротьба із злісним карантинним бур’яном – важливе завдання всіх землекористувачів та посадових осіб.

                                                              ДУ «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія»

                                                                              Головний фахівець Цонєва І.С.