Карликова сажка є шкодочинним захворюванням, особливо якщо озима пшениця вирощується на відносно високих місцях (300-1000 метрів над рівнем моря). Серед сажкових захворювань вона є найбільш шкідливою, через те що уражені рослини не дають врожаю, так як колосся заповнюється теліоспорами. Небезпека полягає у можливості інфікування протягом довгого періоду – від появи сходів до фази виходу у трубку. T.сontroversa здатна знищити врожай на 50-90%. Захворювання епізодично викликає ураження сприйнятливих сортів озимої пшениці на ділянках, де пшеницю оброблюють під стійким сніжним покривом. Заходи боротьби малоефективні через стійкість спор у стадії спокою, які залишаються життєздатними в ґрунті протягом багатьох років, і слабкої ефективності більшості фунгіцидів.

Розповсюдження: Європа, Азія, Північна Америка, Африка

Мал. 1  Мапа розповсюдження Tilletia controversa, EPPO, 2021

Рослини господарі:

Основною рослиною господарем для T. сontroversa є пшениця (Triticum spp.), особливо сильно гриб уражує озиму пшеницю. Є данні о виявленні збудника на ячмені на півночі США.

Іноді уражує інші рослини родини злакових, такі як Aegilops spp., Agropyron spp., Bromus spp., Elymus spp., Festuca spp., Lollium spp., Poa spp.

Шляхи розповсюдження:

Збудник хвороби передається в основному з насінням трав та пшениці. Крім того, можливе розповсюдження інфекції з ґрунтом та навозом.

Біологія розвитку:

Сильне ураження спостерігається головним чином при ураженні ґрунту, а не з перенесених з насінням спор. В межвегетаційний період теліосори T.controversa зберігаються на насінні та в ґрунті. Вони залишаються життєздатними впродовж 3-10 років при відсутності пшениці, а також при проходженні через травневу систему тварин. Для стимулювання проростання спор необхідні світло та температура близько 5℃ впродовж 3-5 тижнів. Найбільш сприятливі температурні умови для зараження рослин – від 0℃ до +8℃. Температури вище +15℃ пригнічують проростання спор. Найбільш сильне ураження спостерігається у роки з частими снігопадами, особливо на щільних ґрунтах при неглибокому закладанні насіння.

Ураження озимої пшениці збудником відбувається тільки після повної появи сходів. Після проникнення, міцелій переходить у верхівку та затримує ріст, поки не сформується колос. Сажкові утворення (соруси), вміщуючи теліоспори, утворюються в подальшому у зав’язі.

Симптоми ураження:

Мал. 2 Уражена рослина

Мал. 3 Уражений колос

Мал. 4 Здоровий та уражений колос. Соруси.

Характерні особливості гриба та прояви симптомів на рослині-господарі сильно варіюються.
Уражена рослина не має чітких ознак захворювання до появи колосу, стебло таких рослин зазвичай коротше (в 2-4 рази), ніж у здорових, має більше пагонів (до 30). Уражений колос щільний, вкорочений, іноді не виходить з піхви верхнього листка, а у деяких випадках на високому агрофоні спостерігається розгалуження колоса. Соруси мають кулясту форму та вміщують в собі чорнувату пиловидну масу теліоспор.

Морфологія

Соруси утворюються у зав’язях, зазвичай уражуючи їх повністю. Вони кулеподібні, від темно-червоно-коричневого до майже чорного кольору, вкриті перидієм (оболонкою), в зрілому стані пильні, а в недозрілому можуть бути тверді.

Теліоспори від жовтувато-коричневих до червоно-коричневих, кулясті, в загалом 19-24 мкм в діаметрі; зрілі спори оточені безбарвним слизовим шаром товщиною 1,5-5,5 мкм. Мають сітчасту поверхню з відносно великими багатокутними комірками 1,5-3 мкм заввишки та 3,5 мкм завширшки. Стерильні клітини зустрічаються рідше, вони кулястої форми, с гладкою оболонкою, безбарвні, слабко-зеленуваті або коричневі, розміром 11-16 мкм в діаметрі, іноді вкриті гелеподібним шаром 2-4 мкм.

Мал. 5 Теліосори T.сontroversa

Методи діагностики:

За допомогою візуального огляду полів відбирають рослини з ознаками захворювання для подальшого виявлення та ідентифікації збудників наступними методами: візуального огляду (макроскопічний метод), центрифугування, мікроскопіювання та морфометрії.

Заходи боротьби:

Боротьба з карликовою сажкою передбачає ретельне дотримання агротехнології вирощування, в тому числі:

- чітке дотримання правил сівозміни;

- контроль розповсюдження бур’янів, які є резервацією для патогенну;

- утримання від ранніх строків сівби;

- достатньо глибоке закладання насіння з ціллю виключення ґрунтового ураження;

- протравлення насіння фунгіцидами.